Свято мови

Мова, рідна мова — мова кольорова,

В ній гроза травнева й тиша вечерова.

Мова, рідна мова — літ минулих повість,

Вічна наша мудрість, сива наша совість.

Мова, наша мова: мрійнику — жар-птиця,

Грішнику — спокута, спраглому — криниця.

А для мене, мово, ти, мов синє море,

У якому тоне і печаль, і горе.

Мова, наша мова — пісня стоголоса.

Нею мріють весни, нею плаче осінь.

Нею марять зими, нею кличе літо.

В ній криваві рани й сльози «Заповіту».

Я без тебе, мово, — без зерна полова,

Соняшник — без сонця, без птахів діброва.

Як вогонь у серці, я несу в майбутнє

Невгасиму мову, слово незабутнє!

-  Так вітала лекторська група під керівництвом
                                               І.А.Мельник учнів школи